Головокружіння: причини і лікування в Києві

Швидко вилікувати запаморочення можливо через вплив на судини мозку

Головокружіння – це раптове неприємне відчуття переміщення тіла в просторі або предметів навколо, яке пов’язане з порушенням функції мозку. Коли при запамороченні в головному мозку (зокрема на МРТ) не виявляють жодних відхилень (пухлина, інсульт, запальні зміни тканини мозку тощо), найчастіше слід думати про судинний фактор і причини порушення кровотоку в лабіринті – органі, що контролює положення тіла.

Запаморочення пов’язане з однією тоненькою артерією – лабіринтною. Артерія постачає кров до внутрішнього вуха, де закладено орган рівноваги (лабіринт). Коли виправити кровообіг у цій артерії, запаморочення найчастіше проходить. Це робиться за рахунок перерозподілу кровотоку головного мозку і зменшення набряку навколо лабіринтної артерії. Тактика лікування (нехірургічна) індивідуальна, визначається лікарем-неврологом після обстеження в Інституті.

Більш детально про головокружіння

Коли є відчуття крутіння предметів чи тіла в певний бік (як на каруселі), говорять про системне головокружіння (vertigo), що свідчить про серйозне порушення функції головного мозку.

Несистемне головокружіння (запаморочення) – це коли немає спрямованого кружіння. Зазвичай це відчуття дискомфорту в голові, невизначеної невпевненості свого положення в просторі, коливання, нестійкості предметів навколо, скарги, що «все зле», «все пливе в голові», відчуття хитання підлоги чи ліжка, відчуття хибних провалів або злетів тіла тощо.

Системне і несистемне запаморочення мають різні патофізіологічні механізми. Системне запаморочення виникає при збої в роботі вестибулярної системи мозку:

внутрішнє вухо,
вестибулярний нерв,
специфічні ядра стовбура головного мозку.

Несистемне запаморочення зазвичай пов’язане з коливаннями артеріального тиску, анемією, аритмією тощо.

Дослідження показали, що так чи інакше серцево-судинний фактор відіграє суттєву, а нерідко і головну роль у виникненні запаморочення [1, 2, 3].

Системне головокружіння найчастіше пов’язане з порушенням кровообігу в одній тоненькій артерії лабіринту (позначена жовтою стрілкою), яка є кінцевою гілкою хребтової артерії.

Артерія лабіринту – кінцева гілка хребтової артерії

Це надзвичайно тонка артерія, перетином близько 0,2 мм (від 0,15 до 0,25 мм). Її функція залежить від кровотоку у вертебральній (хребтовій) артерії. Остання проходить через хребет.

(!) Системне і несистемне запаморочення потребує дослідження не тільки стану мозку, але й його кровообігу. Стабілізація кровообігу може прибрати запаморочення досить швидко.

З чого почати при запамороченні

Перш за все варто звернутися до лікаря-невролога. Запаморочення вимагає клінічного обстеження (опитування, неврологічного огляду). Консультацію лікаря-невролога слід підкріпити апаратним обстеженням:

Візуалізація головного мозку за допомогою МРТ з метою підтвердження чи виключення його ушкодження. Паралельно робиться МРТ-реконструкція судин голови (без контрасту). Тривалість дослідження судин – близько 10 хв.
УЗД-дослідження фізичних характеристик кровотоку мозку (увага басейнам хребетної і внутрішньої сонної артерій).
Рентген шийного відділу хребта з функціональними пробами. Через хребет проходить хребетна (вертебральна) артерія, від якої залежить кровопостачання вестибулярного апарату. Тому рентген шийного відділу хребта вкрай важливий для встановлення можливої причини порушення кровопостачання вестибулярного апарату мозку.

МРТ апарат 1.5 Т

УЗД апарат Philips AFFINITI 50

Ренгенывський комплекс “Radspeed” SHIMADZU

Ренгенівський комплекс "Radspeed" SHIMADZU

УЗД апарат GE LOGIQ F8

Доброякісне позиційне запаморочення

Доброякісне запаморочення, або головокружіння ДППГ, зазвичай виникає як запаморочення при повороті голови чи головокружіння при зміні положення тіла. Провести діагностику доброякісного позиційного запаморочення можна процедурою (маневром) Еплі. Це не тільки діагностична, але й лікувальна процедура.

Навіть у разі регресу головокружіння після маневру Еплі пацієнту з головокружінням показана корекція відхилень кровообігу, які виявлені при апаратному дослідженні.

Судинний фактор – це те, що слід враховувати в першу чергу. Швидко прибрати головокружіння в переважній кількості випадків вдається, вплинувши на кровообіг вестибулярного апарату. Така тактика дає більш стійкий результат.

Більше про вплив судинного фактору на виникнення запаморочення

Коли при МРТ-обстеженні не знаходять ураження нервової системи (інсульт, пухлина, запалення), в першу чергу оптимізують кровообіг у судинах, дотичних до вестибулярної системи мозку. Особлива увага – артерії лабіринту, яка проходить у кістковому внутрішньому слуховому проході, що є критичною зоною для виникнення запаморочення. Довжина проходу – близько 1 см (рис. нижче).

Зв’язок з внутрішнім вухом: артерія лабіринту

У внутрішньому слуховому проході проходять:

вестибулярний нерв;
тоненька артерія лабіринту;
дві вени (рис. далі).

Рис. Артерія лабіринту та дві вени (стрілки) – зона внутрішнього слухового проходу, де проходять ці судини разом з вестибулярним і слуховим нервами

Ці судини живлять внутрішнє вухо – вестибулярні рецептори півколових каналів, а також сам вестибулярний і слуховий нерви.

Збільшення об’ємного кровообігу в описаних судинах може призвести до стискання вестибулярного нерва (феномен пастки) і виникнення гострого запаморочення.

Порушений відтік крові по венах лабіринту призводить до дисбалансу рідини в бік накопичення ендолімфи у вестибулярному органі (півколових каналах), що також спричиняє системне запаморочення (набряк при синдромі Меньєра).

Головокружіння через вухо: запаморочення разом із шумом у вусі

Лабіринтна артерія, крім вестибулярного нерва, живить ще й слуховий нерв. Тому при зміні кровотоку в артерії лабіринту разом із головокружінням може виникати і шум у вусі.

Більше про судинну причину запаморочення

Доведено, що більшість випадків ураження вестибулярного нерва у вигляді вестибулярного нейроніту (52%) має судинну причину [1].

Судинна і вірусна причини гострої вестибулопатії [1]

Проте і 43,3% вірусних уражень так чи інакше протікають з явищами набряку нерва, в якому беруть участь судини. Набряк посилює стискання нерва в кістковому каналі (синдром пастки).

Наявність у крові високого титру антитіл до вірусів ще не є ознакою вірусного ураження саме вестибулярного нерва.

Корекція гемодинаміки при лікуванні судинного запаморочення

Порушення балансу між притоком і відтоком крові супроводжується зміщенням градієнта гідростатичного тиску. Це змінює баланс ендолімфи в бік накопичення рідини у внутрішньому вусі, а також може сприяти набряку вестибулярного нерва в кістковому каналі.

Пришвидшення кровообігу артерії лабіринту через басейн хребетної артерії може дати швидкий ефект при запамороченні. Або зменшити набряк у вестибулярному аналізаторі за рахунок збалансування обміну рідини (зниження локальної гіпертензії через покращення відтоку і досягнення балансу притік/відтік).

Зниження швидкості кровотоку в тканинах мозку (гіпоперфузія), яке можна побачити при дослідженнях кровообігу, сприяє затримці рідини, набряку інтерстицію вестибулярного нерва і ділянки вестибулярних ядер стовбура мозку, накопиченню ендолімфи у внутрішньому вусі.

Слід враховувати, що будь-яке запаморочення – це ознака збою в роботі мозку, яка повинна мати свою причину. Найчастіша причина – відхилення в кровопостачанні.

Дисфункція вестибулярного аналізатора чи самого мозку виникає через:

зниження швидкості кровотоку тканин мозку (гіпоперфузія);
зменшення об’ємного кровотоку, яке розцінюють як передінсультний стан;
інсульт (зупинка кровотоку в певній ділянці мозку, наприклад через тромбоз, крововилив чи атеросклероз);
структурну патологію тканин мозку – енцефаліт, енцефаломієліт, пухлину тощо.

Загальноприйняті положення стосовно запаморочення

Головокружіння: причини запаморочення

Відчуття запаморочення можуть виникати як при судинній патології головного мозку, так і при різних його органічних ураженнях.

У клініці розрізняють:

доброякісне пароксизмальне запаморочення;
хворобу Меньєра;
вестибулярний нейроніт;
лабіринтит.

Найімовірніша причина запаморочення – це патологія кровопостачання головного мозку. Недостатність кровопостачання головного мозку буває при:

звуженні артеріальних судин при їхньому спазмі;
звуженні судин голови та шиї при атеросклерозі;
змінах кровотоку в артеріях хребта;
підвищеному артеріальному тиску (гіпертонічна хвороба, гіпертонічний криз);
зниженому артеріальному тиску;
перерозподілі кровотоку при вроджених аномаліях судин.

Також запаморочення може виникати при інших видах патології:

Пухлини головного мозку чи черепа.
Ішемія (нестача кровотоку), наприклад при передінсультному стані.
Інсульт.
Вікові чи дегенеративні зміни в головному мозку.
Хвороби шийного відділу хребта (головокружіння від шиї, головокружіння при шийному остеохондрозі).
Запальні захворювання головного мозку (енцефаліт, арахноїдит, менінгіт).
Побічна дія деяких ліків.
Психічні захворювання.
Хвороби ЛОР-органів, а також крові та серця.
Інші захворювання.

Дивлячись на великий перелік можливих причин запаморочення, стає зрозумілим, що ключове завдання лікаря – знайти причину. У цьому важлива апаратна діагностика.

Небезпеки запаморочення

Які небезпеки можуть таїтися за запамороченням? Цей симптом – сигнал про проблеми в якомусь відділі головного мозку, спинного мозку, периферичної нервової системи, а також про порушення в роботі серця, судин, можливо – у складі крові.

Запаморочення: що робити, якщо крутиться голова?

Спочатку варто:

прийняти горизонтальне або просто стабільне положення, щоб уникнути падіння;
виміряти артеріальний тиск, забезпечити доступ свіжого повітря;
звернутися по медичну допомогу.

Напад може супроводжуватися нудотою, блюванням, шумом у вухах та голові, а також потемнінням в очах. Іноді може виникнути головний біль у всій голові або локалізований в якійсь одній частині.

Завжди має насторожити запаморочення, яке супроводжується головним болем. Це поєднання може говорити про серйозність захворювання та необхідність проконсультуватися у фахівця.

Головокружіння: діагностика запаморочення

Якщо у вас з’явилися скарги на напади запаморочення, зверніться до лікаря-невролога. Запаморочення вимагає обстеження (неврологічного огляду), а також апаратної діагностики.

Обладнання Інституту, яке використовуємо для діагностики запаморочення: