Переломи хребців при остеопорозі
Остеопороз — захворювання, від якого ніхто не застрахований, особливо у віці 45 років і більше. Це системне ураження скелета, що характеризується низькою кістковою масою (остеопенія) та мікроушкодженнями структури кісткової тканини з явищами підвищеної крихкості кістки (остеопороз) та високим ризиком спонтанних переломів.
Остеопороз – захворювання далеко не нове, але в його визначенні існує підхід, що відображає бачення проблеми фахівцями різних спеціальностей: клінічний, рентгенологічний, біохімічний, морфологічний та інші критерії. Рентгенологи насамперед звертають увагу на те, що при остеопорозі кістки характеризуються підвищеною прозорістю та наявністю деформацій хребта. Клініцисти визначають це захворювання за компресійними переломами тіл хребців, переломами шийки стегнової та променевої кісток, ребер та інших кісток скелета. Біохіміки розглядають остеопороз як порушення обміну речовин у кістковій тканині. Морфологи відзначають, що супроводжується прогресуючим зниженням маси кісткової тканини.
В даний час проблема остеопорозу це не лише проблема геронтологів, ортопедів та травматологів, а й спеціалістів інших спеціальностей: педіатрів, гінекологів, ендокринологів, стоматологів, ревматологів, які шукають свої підходи до зниження частоти остеопорозу на виявленні факторів ризику цього захворювання.
Головна відмінність остеопорозу від інших захворювань опорно-рухового апарату — майже повна відсутність клінічних проявів аж до перелому. Ця особливість перебігу остеопорозу перетворює його на складну проблему для охорони здоров’я та економіки здоров’я багатьох країн світу. Наприклад, у США витрати на лікування переломів кісток скелета, зумовлених розвитком остеопорозу, що призводять до інвалідизації та соціально неповноцінності, становлять 7–20 млрд доларів на рік. Виняткове значення для України має проблема змін у кістковій тканині та остеопорозу, що виник унаслідок дії радіації. Кількість таких пацієнтів значно збільшилась у зонах, які постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС.
Найбільші проблеми виникають під час діагностики остеопоротичних переломів тіл хребців, т.к. здебільшого вони супроводжуються незначною симптоматикою. Часто ці переломи виникають у працездатному віці та співвідношення між чоловіками та жінками практично однаково. З віком питома вага жінок різко зростає.
Щорічно у США відзначається понад 500 тисяч переломів хребта, пов’язаних із остеопорозом. За даними Європейського дослідження остеопоротичних змін у хребті, загальна поширеність деформації тіл хребців становить близько 12% для осіб обох статей. За останні десятиліття частота переломів хребта збільшилась у 3-4 рази.
Клініка остеопорозу у хребті та його ускладнень має особливості. Середній вік виникнення вертебральних переломів становить 67±7 років. Виділяють дві форми течії у початковій стадії:
– гостре;
– Хронічний.
Гострий початок обумовлений компресійними переломами тіл хребців, що може супроводжуватися різко вираженим больовим синдромом. Локалізація болю залежить від рівня ушкодження. При переломах грудних хребців виникає потреба у диференціальній діагностиці з інфарктом міокарда, стенокардією та плевритом. Деформація поперекових тіл хребців супроводжується локальним болем у місці ураження та відповідною неврологічною симптоматикою, що часто нагадує остеохондроз. Заочеревинна гематома, яка завжди супроводжує переломи тіл хребців, у разі може стати причиною виникнення симптомів патології шлунково-кишкового тракту до ознак “гострого живота”. Дуже часто переломи симулюють загострення остеохондрозу, а саме грижу міжхребцевого диска. Лише 50% остеопоротичних переломів пов’язують із падінням. Як правило, це падіння з висоти власного зростання, що вважається критерієм так званого “низькоенергетичного перелому”.
Однак частіше гострий перебіг остеопорозу є наслідком хронічного, для якого характерні постійні тупі болі в спині, які посилюються в сидячому положенні, при переході з горизонтального положення у вертикальне, при незначному навантаженні по осі (постукування по п’ятах, носіння зимового одягу).
Больовий синдром при остеопорозі у хребті є провідним симптомом, значною мірою порушує працездатність та погіршує “якість життя”. Від 30 до 50% пацієнтів розглядають біль як, який є наслідком перелому, як наслідок інших захворювань.
Основними причинами болю при остеопоротичних змінах у хребті вважають мікропереломи тіл хребців, збільшення кривизни грудного кіфозу та компенсаторне посилення поперекового лордозу, спазм паравертебральних м’язів та розвиток їхньої “втоми”, що може зумовити зміни в міжхребцевих дисках.
Найбільш простим, дешевим та доступним методом діагностики остеопорозу є рентгенографія. Однак вона не є очним методом оцінки втрати кісткової тканини хребта. До 50% втрати губчастої кістки може бути невидимими на рентгенограмах, тому що на звичайних знімках чітко візуалізується лише кортикальна кісткова тканина. Крім того, якість знімка залежить від кіловольтажу рентгенівського апарату, укладання хворого, кваліфікації рентгенолога.
Кількість діагностованих переломів та деформацій залежить від кваліфікації дослідника, моделі дослідження та застосовуваного методу дослідження. Інтенсивність больового синдрому більшою мірою залежить від величини деформації кожного окремого хребця, ніж кількості уражених хребців.
У клініці вертеброневрології розроблено комплексну програму діагностики та лікування остеопорозу, починаючи з ранніх його стадій і закінчуючи його ускладненнями — переломами.
Ви можете проконсультуватися у наших фахівців та пройти комплекс лабораторних та інструментальних досліджень, спрямованих на виявлення остеопорозу на ранніх стадіях та з’ясування причин його виникнення в кожному окремому випадку.
Правильно встановлений діагноз — це запорука грамотного лікування кожного пацієнта, з урахуванням індивідуальних особливостей його організму, що дозволить досягти високих результатів у лікуванні захворювання.
Професор В.В. Гонгальська
 |
Малюнок 1. Тривимірне КТ-зображення патологічних переломів хребців у передньо-задній проекції. |
 |
Малюнок 2. Тривимірне КТ-зображення патологічних переломів хребців у бічній проекції. |
 |
Малюнок 3. Розріз тіла хребця у пацієнта з остеопорозом, що демонструє стоншення та втрату трабекул, що призводить до зменшення механічної міцності кістки. |
 |
Малюнок 4. Розріз тіла хребця здорової людини, що демонструє достатню кількість та товщину трабекул. |
