Медичні терміни

Збочення імунних реакцій полягає в тому, що організм починає сприймати власні тканини як чужорідні і починає виробляти до них антитіла. Стан печінки грає найважливішу роль виникненні цих реакцій. Антитіла є білками із відносно великою молекулярною масою, т.зв. “глобуліни” і саме печінка є основним виробником білків-глобулінів (понад 80%). Крім того, давно встановлено та доведено вплив обмінних процесів, що відбуваються у печінці, на сполучну тканину, яка відіграє величезну роль у процесах самозахисту організму, у тому числі й імунних реакціях.

Запалення суглоба, частіше специфічної бактеріальної або аутоімунної етіології.
Ознаки артриту — набряклість, різкий біль, у тому числі й у спокої, підвищення температури тканин тіла в ділянці суглоба (легко визначається рукою), обмеження руху в суглобі. Причинами артритів є травми суглобів, захворювання організму в цілому, наприклад, аутоімунні (ревматизм, ревматоїдний поліартрит, хвороба Бехтерєва, червоний вовчак тощо).

Дегенеративна перебудова суглоба, що викликає його деформацію, порушення функції та біль. У основі захворювання лежить руйнація хряща суглоба, його переродження (дегенерація).
Причини: наслідки травм суглобів, загальні обмінні порушення при системних захворюваннях організму, спровокованих ураженнями печінки — ревматизм, хвороба Бехтерева тощо. Крім того, артрози великих суглобів часто розвиваються внаслідок порушень нервової регуляції трофічних (обмінних) процесів у тканинах, що утворюють суглоб. Так, артрози великих суглобів рук (плечового, ліктьового, зап’ясткового) супроводжують остеохондроз шийного відділу хребта (нервового плечового сплетення). Артрози великих суглобів ніг (тазостегнового, колінного, гомілковостопного) супроводжують остеохондроз попереково-крижового відділу хребта (крижове сплетення).

Термін для позначення больових відчуттів у верхніх кінцівках. У разі болю, викликаного остеохондрозом хребта, зазвичай використовується словосполучення — вертеброгенна брахіалгія.

Буквально цей термін означає порушення регуляції судинного тонусу (дистонія), що виникли при дисфункції (порушеннях) вегетативної нервової системи (ВСД).

Термін застосовується для визначення того, що основною причиною болю є остеохондроз хребта.

Вертебра (Vertebra) — хребець (латина). Неврологія (наука про захворювання нервової системи) у назві фігурує тому, що основна маса хворих поводиться з неврологічними проявами, до яких належить і біль. А оскільки цей вид патології досить поширений (понад 80% населення планети страждають на болі в хребті), то вертеброневрологія виділена в окрему спеціальність.

Гострий запальний процес у колінному суглобі. Частими причинами можуть бути травми, інфекційні захворювання – бруцельоз, інфекційні ураження сечостатевих органів, аутоімунні стани.

Вихід пульпозного ядра за межі розірваного фіброзного кільця. Захворювання, суть якого полягає у травмі фіброзного кільця і ​​випаданні пульпозного ядра в просвіт хребетного каналу. Ядро частково або повністю виходить за межі диска. Маса фрагментів пульпозного ядра, що випали, тисне на зв’язку або нерв, який проходить поруч, або на спинномозкову оболонку, що завдає біль та інших неврологічних або судинних розладів.

Грижа Шморля — тиск частини міжхребцевого диска на тіло хребця. Причина грижі Шморля – слабкість пластини тіла хребця, що замикає.
Грижа Шморля виникає внаслідок остеопорозу. Для виявлення причин виникнення грижі Шморля пацієнтам показано:

• рентгенографія хребта;
• денситометрія (бажано рентгенівська);
• лабораторні дослідження для виявлення характеру обміну кальцію;
• клінічний аналіз стану пацієнта.

Виникнення грижі Шморля можливе при пухлинних захворюваннях хребта. Спочатку захворювання протікає безсимптомно, хоча є провісником грізного захворювання.

Спосіб обміну інформацією між лікарями, їх уміння говорити однією і тією ж умовною мовою, стандартизація в описах явищ, що спостерігаються. Сформульований діагноз є терміном, що поєднує найхарактерніші риси, комплекси симптомів (скарг та проявів захворювання), на які звернув увагу діагностуючий лікар, і які цей лікар вважає найважливішими для опису стану пацієнта. Іншими словами, діагноз це спосіб, яким один лікар повідомляє іншому, або іншим, про те, наскільки він розібрався у розумінні причин хвороби та як він збирається його надалі лікувати. Тобто. ступінь достовірності діагнозу часто залежить не так від істинно спостерігаються змін в організмі, як від кваліфікації лікаря та його вміння вичленувати головне і другорядне при обстеженні пацієнта. Хвороба та діагноз це нерівнозначні поняття. Одна й та хвороба може позначатися різними діагнозами.

Причина захворювання.

Термін для позначення болючих відчуттів по ходу сідничного нерва. Зараз прийнято позначати цим терміном майже всі болі в нижніх кінцівках, хоча локалізація болю у багатьох пацієнтів не збігається з топографією болю при ішиалгії. У разі болю, викликаного остеохондрозом хребта, зазвичай використовується словосполучення — вертеброгенна ішіалгія.

Термін для позначення больових відчуттів у ділянці голови.

Ліквор – це рідина, яка омиває тканини мозку зовні та зсередини.

Терміни, що застосовуються для позначення больових відчуттів в області попереку. Зазвичай застосовуються для того, щоб відзначити існування у пацієнта болю, походження, якого поки не зрозуміло для лікаря. Або вказується причина виникнення, наприклад посттравматичне люмбаго.

Стан, коли кальцій погано утримується в кістковій тканині. Через остеопороз кістки стають менш міцними, деформуються від механічного впливу (викривлення ніг, зниження висоти хребців, зміни в зубах тощо). Так як повноцінне засвоєння кальцію регулюється гормонами щитовидної та паращитовидної залоз, а вони у свою чергу активізуються в тканинах печінки, першопричинами остеопорозу є порушення в печінці та цих залозах. Крім того, функції цих залоз безпосередньо пов’язані з сексуальною активністю живої істоти, тому зниження сексуальної активності також провокує розвиток остеопорозу, наприклад, при клімаксі.

Природне, часом прискорене старіння хребта, що призводить до порушення його функцій (частіше — рухливості). З огляду на остеохондрозу можуть розвиватися розвиваються дисфункції чи захворювання внутрішніх органів, нервової системи.

Одночасна поразка багатьох суглобівст. Умовно вважається, що поразка одного суглоба називається артритом (озом), поразка від двох до чотирьох – олігоартритом (озом), понад 4 – поліартритом (озом).

Початковий етап випинання міжхребцевого диска. Протрузія формується, коли задні відділи фіброзного кільця (під впливом вертикальних навантажень та підвищення внутрішньодискового тиску) випинаються у бік хребетного каналу, де можуть увійти в конфлікт зі спинномозковими корінцями. Протрузія диска – процес динамічний. Вона виникає при вертикальних навантаженнях і може зникати під час усунення цих навантажень. Цим пояснюється, що в процесі оперативних втручань протрузія може бути не виявлена, хоча клініка та скарги хворого виникають унаслідок цієї патології.

Радикуліт — застаріла назва хвороби (буквальний переклад з латини — «запалення корінця»), згаданої ще в давньоєгипетських папірусах приблизно 1500 року до нашої ери. У сучасній медицині використовується термін радикулопатія, що передбачає порушення функції спинномозкового корінця — ділянки, через яку проходить безліч нервових імпульсів, завдяки їм людина відчуває тіло і може вільно рухатися. Якщо корінець пошкоджений, виникає відчуття, ніби німіють пальці, не слухаються м’язи, неможливо поворухнути ногою, розігнути спину … Буває і зворотна реакція – якщо корінець подразнений, виникає сильний біль з супутнім спазмом м’язів і обмеженням рухливості. Однією з причин виникнення радикуліту є остеохондроз хребта. Радикуліт при болях у спині виникає рідко, у 2-3% випадків.

Термін, що означає стан, коли клінічних проявів хвороби немає, але мається на увазі, що вона продовжується і її загострення може початися в будь-який час.

Постійно повторюваний. Зазвичай, цей термін застосовується для опису характеру перебігу хвороби. Наприклад, безперервно-рецидивний, тобто. загострення, що безперервно повторюються, з короткими періодами поліпшення стану.

Рідина, що виділяється в просвіт суглобів і грає роль мастила для того, щоб суглобові поверхні не терлися, не стикалися один з одним.