Лікування вроджених аномалій хребта

«Я ВЖЕ НЕ ВІРИЛА, ЩО ЖИТИМУ БЕЗ БОЛЮ В СПИНІ І ПЕРЕСТАНУ КУРБАТИ.
ЧОЛОВІКУ ВИЗНАЛАСЯ: У СВОЇ 39 РОКІВ ВІДЧУВАЮ СЕБЕ… СТАРОЮ І НЕМІЧНОЮ»

З’ясувати причину захворювання та допомогти жінці вдалося завдяки високоточній діагностичній апаратурі та багатому досвіду фахівців столичної клініки, якою керує професор Володимир Гонгальський.

Спіна по, лікуватися все не вистачало: жінка працює у сільській школі вчителем музики плюс турботи вдома, господарство. А рік тому біль став просто нестерпним.

— Я не могла ходити, практично не спала, бо не могла знайти становище, в якому лежати не було б боляче, — розповідає Анжела Федорівна. — Зверталася і до обласної лікарні в Херсоні, і до приватної клініки, але діагноз мені поставити не змогли, а від лікування ставало все гірше. Після десяти днів, проведених у стаціонарі, де щодня робили крапельниці та по три-чотири уколи, мої руки стали синіми від крововиливів, а спина – від мануальної терапії. Масажист так грубо “вправляв” хребці, що я від процедури відмовилася. Стало страшно, що він мене покалічить. Та й точного діагнозу не було. Передбачали остеохондроз. А коли зробили МРТ (магнітно-резонансну томографію), зраділи: “У вас же три грижі на хребті! Їх треба видаляти”. Тут я зовсім занепала духом. Моя односельчанка, ще молода жінка, після подібної операції стала фактично інвалідом — ледве переставляє ноги, здебільшого лежить. Як уявила таку картину, жити розхотілося. Знайомі порадили їхати до Києва до доктора Гонгальського. Він мене просто врятував. І жодна операція не знадобилася.

“У пацієнтки виявився… зайвий поперековий хребець”

— Ми не раз стався одним діагнозом, а в нього виявляється зовсім інше захворювання, яке й лікувати треба було інакше, — каже керівник клініки вертеброневрології професор Володимир Гонгальський. — У випадку з Анжелою Федорівною сталося саме так. Спочатку лікарі намагалися позбавити її остеохондрозу. Призначили медикаменти, прогрівання, блокаду, масаж безрезультатно. Потім направили видаляти грижі міжхребцевих дисків. Добре, що пацієнтка не погодилася на операцію. Адже їй хірургічне втручання нічого, крім неприємностей, не дало б. Операцію можна рекомендувати лише тоді, коли випробувані всі інші методи лікування. При видаленні грижі зазвичай утворюються спайки, рубці, а болючість не минає. З цими ускладненнями пацієнтові доводиться потім боротися все життя.

— Проте людині важко ухвалити рішення: йти на операцію чи ні. Почувши, що на МРТ у нього виявили грижі дисків, він починає панікувати.

— Завжди можна вислухати думки кількох лікарів. А ось самому тлумачити результати МРТ не варто. Грижі бувають “випадковою знахідкою”, і не треба списувати на них больовий синдром. Причина болю може бути в іншому. Завдяки тому, що наша клініка має у своєму розпорядженні діагностичне обладнання високого класу — ультразвукові апарати, магнітно-резонансний томограф відкритого типу з постійним магнітним полем, — ми обстежили Анжелу Федорівну і дійшли висновку: її грижі абсолютно безпечні.

– Яким же виявився діагноз?

— Рентгенівське дослідження виявило у пацієнтки вроджену аномалію — зайвий поперековий хребець. Через нього може змінюватися біомеханіка хребта – навантаження на хребці перерозподіляється, і виникає біль. Крім того, лікар відділу МРТ-діагностики виявив, що у жінки звужений хребетний канал. Надруковано знімки проблемних сегментів хребта в необхідному розмірі та режимі. Важливо підкреслити: де б не проводилося МРТ-обстеження, людина повинна отримати на руки як мінімум один повноцінний знімок, що містить зображення зрізів у встановленій послідовності та належній кількості. Ультразвукове дослідження дозволило розглянути судини та тканини, що оточують хребет. У нас з’явилася додаткова інформація для того, щоб зробити висновки та обрати тактику лікування. Діагноз звучить так: люмбалізація, спинальний стеноз. У першу ж добу вдалося позбавити Анжелу Федорівну болю. Наступним етапом став курс реабілітації та навчання простим правилам, які треба виконувати, щоб уникнути загострення хвороби.

“Щоб підняти з підлоги олівець, треба сісти з рівною спиною, а не згинатися”

— Захворівши, я намагалася зрозуміти, що зі мною, згадати, коли вперше відчула подібний біль, — згадує Анжела Федорівна. — Ще у студентські роки займалася лижами, стрибала з трампліну. Звичайно, падала і одного разу сильно вдарилася спиною. Довелося деякий час поберегти себе. Можливо, через цю травму порушилося розташування хребців. Але те, що один із них, виявляється, зайвий — для мене новина. На думку лікарів, у поперековому відділі хребців має бути п’ять, а маю їх шість. До клініки доктора Гонгальського я приїхала зі свекрухою, бо сама просто не змогла б дістатися. В останні місяці було так погано, я постійно плакала від болю та образи на життя, думала, що залишуся калікою. Мене за один день не тільки повністю обстежили, а й болю позбавили. Вже ввечері, коли їхали поїздом додому, свекруха (вона в мене просто золота людина) каже: “Я не можу тобою налюбуватися, коли ти посміхаєшся! А ми ж твою посмішку вже забули…”

— Але вам довелося знову приїхати до клініки вертеброневрології…

– Так, на курс реабілітації. Це не лише процедури. Пацієнтів тут вчать правильно ходити, стояти. Наприклад, коли чистиш зуби, треба зробити упор на ногу, а однією рукою впертись у стіну, щоб навантаження на хребет було мінімальним. Прати та мити голову дозволяється стоячи на колінах. Щоб підняти з підлоги олівець, треба сісти з рівною спиною, а не згинатися. Важко розповісти все достеменно. Необхідно привчити себе до правильних рухів. Людям, які мають проблеми зі спиною, тут же, у клініці, все докладно пояснює інструктор. Він індивідуально підбирає комплекс вправ, щоб зміцнити м’язи спини. Щодня треба годину-півтори витрачати на зарядку.

— І ви справді тепер робитимете її вдома?

– Обов’язково! Дуже не хочеться знову пережити те, що зі мною сталося. До речі, кожна людина іноді говорить собі: “Все, займаюся собою, починаю робити зарядку”. Я колись купила книжку і сама обрала вправи, які видалися мені корисними. Через місяць відчула, що зі спиною погіршало – і кинула займатися. Тільки тепер з’ясувала: той комплекс мені категорично не пасував. Тепер я починаю з розминки, потім 14 вправ роблю лежачи на спині, кілька – на животі та стоячи. Я вже ногу не тягну, одягла туфлі на каблучці. Поспішаю зустрітися з колегами та учнями. Адже цими вихідними у нас свято — День вчителя. Тож настрій святковий.

Ірина ДУБСЬКА “ФАКТИ”

Повідомити про помилку