Унікальна методика лікування хребта

«Майже місяць я був прикутий до ліжка, знемагаючи від болю в спині і не відчуваючи ніг.
А ПОВЕРНУВСЯ ДО НОРМАЛЬНОГО ЖИТТЯ ЗА КІЛЬКА ДНІВ Дякуючи УНІКАЛЬНІЙ МЕТОДИЦІ ЛІКУВАННЯ ДЗВІНЧНИКА»

Обійшовся Микола Аксентьевич і без операції з видалення грижі диска, яка пацієнту вже була призначена. Адже діагноз виявився іншим…

— У кабінет до професора Володимир (колишню «Жовтневу»), мене, котрий спирається на милиці, привели друзі, — каже Микола Аксентович. — На той час я вже не вірив, що операції на хребті вдасться уникнути. Але диво сталося: приблизно за тиждень я нормально ходив.

— Насамперед треба було розібратися в симптомах: Миколи Аксентовича мучила сильний біль і німіли ноги, як буває при грижі міжхребцевого диска, — говорить керівник клініки вертеброневрології, професор Національного медуніверситету доктор медичних наук Володимир Гонгальський. — Грижу в нього справді виявили, й усі проблеми списали на неї. Ми ж провели дообстеження хребта за допомогою УЗД та зроблено детальний структурний аналіз. З’ясувалося, що справжня причина болю дуже вузький хребетний канал. Це вроджена особливість. Але з роками вона може дати про себе знать. Не всі лікарі звертають на це увагу. А видалення грижі не тільки нічого не дало б, але могло б і нашкодити. Насправді причин болю у спині понад п’ятдесят. Це означає, що діагнози можуть бути різні. І лікувати захворювання треба по-різному. Від цього залежить, чи вдасться людину позбавити болю.
Микола Аксентович прийшов до клініки вертеброневрології на черговий курс реабілітації. Настрій у нього тепер чудовий. Все найстрашніше позаду, вважає пацієнт.

— Мурашки йдуть по шкірі, коли згадую, як усе сталося, — каже Микола Аксентович. — На травневі свята я працював на городі. Щось копав, як раптом відчув різкий біль у спині. Розігнутися не можу. Так, скрючившись, сів у машину. Доїду, гадаю, до дому і викликаю «швидку». П’ятсот метрів проїхав, не більше, і раптом зрозумів, що ноги мене не слухаються, натиснути на педаль не можу. Неймовірними зусиллями розгорнув машину і назад, на дачу. Врятували сусіди, які побачили, що я, відчинивши дверцята, буквально випав з автомобіля, як мішок. Відправили мене до лікарні. Пролежав я там місяць. Ліжко жорстке, постійно потрібно перебувати в горизонтальному положенні. Навіть в інвалідний візок мене не могли посадити. Від болю серце зупинялося. Ні кашлянути, ні чхнути. Знайомі почали шукати спеціалістів, які б могли допомогти. Так я опинився у клініці вертеброневрології у Володимира Гонгальського. Коли полегшало, лікар призначив мені спеціальні вправи на тренажерах, масаж, фізіопроцедури. Нині вже танцюю. Але вдома обов’язково має робити зарядку, щоби зміцнити м’язи спини. На перший погляд, вправи прості, майже дитячі — «човник», «плавання». Але коли почав їх виконувати, з’явилася така крепотура, наче я вагон цементу розвантажив. Заряджання займає хвилин 20, не більше. Але користь від неї, безперечно, є.

— Ми призначаємо складний комплекс процедур, які дають змогу відновити функції хребта, — продовжує Володимир Гонгальський. — Але пацієнт, який уже мав подібні проблеми, час від часу має проходити у нас реабілітацію, щоб не запустити захворювання. Нещодавно Микола Аксентович звернувся до нас знову — у нього почали німіти й мерзнути ноги. Такий симптом нічого доброго не віщує, і треба було терміново вжити заходів.

— Після перших процедур я відчув легкість у ногах, і відчуття холоду зникло, — стверджує Микола Аксентович. — Тепер знатиму, що робитиму. Спосіб життя довелося трохи скоригувати. Треба утримуватись від різких рухів, навантажень. Не можна нахилятись уперед. Вантаж, навіть невеликий, краще піднімати так, як це роблять штангісти, трохи присівши і з прямою спиною. Крім того, я маю спеціальний високий ортопедичний пояс, який рекомендується одягати при навантаженнях. Він мене тепер рятує.

— На щастя, Миколі Аксентійовичу вдалося уникнути операції, — каже Володимир Гонгальський. — Ми не відкидаємо хірургічних методів лікування, але вважаємо, що вони мають бути обґрунтованими. Адже з ускладненнями після операції іноді важче буває впоратися, ніж із самим захворюванням. Якщо немає жодного виходу, тоді направляємо на операцію.

Ірина ДУБСЬКА
“ФАКТИ” від 11 грудня 2003 р.
Фото Сергія Даценка

Повідомити про помилку