Лікування міжхребцевої грижі без операції

«Я ДУМАЛА, ЩО БІЛЬ У СПИНІ ПРИКОВАЛА МЕНЕ ДО ЛІЖКА ОКІНЧЕВО.АЛЕ КИЇВСЬКИЙ ЛІКАР БЕЗ ОПЕРАЦІЇ ЗА ТРИ ДНІ ПОСТАВИВ МЕНЕ НА НОГІ»

Жителька Луганської області Лариса Бровко виявилася в числі тих 95% страждаючих грижів між пацієнтами, які страждають на грижі втручання. Чому деякі лікарі з такою легкістю призначають операцію, ризикуючи якістю життя людей?

«Контактер» підняв очі до стелі і сказав: «Звязок із космосом є. Зараз ваш біль піде. Я роблю все, що в моїх силах… Але біль залишився. Вона була нестерпною.
— Мені раптом стало цілком зрозуміло, що всі мої походи до знахарів-костоправ, бабок і до цього «контактера» — прикра помилка, — згадує Лариса Григорівна. — Було шкода, що я даремно витратила сили та гроші. А дочка одразу після «космічного зв’язку» казапа: «Мамо, бери квитки, їдемо до Києва. Шукатимемо того лікаря, який тобі колись допоміг».
Вперше сильний напад болю в спині стався у Лариси Григорівни 1988 року. Вже й не згадати, до яких фахівців зверталася вона тоді. Протягом двох років кілька місяців лежала в лікарнях. Але результат лікування був нульовим. Лікарі твердили одне: у вас грижа міжхребцевого диска без операції не обійтися. Проте гарантії, що вона буде успішною, ніхто не давав.

— Іти під ніж не хотілося, — веде далі Лариса Григорівна. – А ситуація склалася критична. Через біль я не могла ні сісти, ні обернутися. Спати також не могла. Почала тягнути ногу. Випадково дізналася про столичний центр остеохондрозу. Насилу дісталася Києва. І тут за три дні фахівці центру позбавили мене болю. Тоді й познайомилася я з Володимиром Гонгальським, запам’ятала назву галузі медицини, яку він знає досконало — вертеброневрологія, тобто поєднання неврології та ортопедії. І ось тепер, майже за десять років, біль повернувся. Я вже практично не могла встати з ліжка, думала лише про свою спину. Разом із донькою ми приїхали до Києва та розшукали Володимира Володимировича. До нього в кабінет я зайшла скособочена, ледве пересунула ноги, спираючись на ціпок. А на третій день лікування, як і минулого разу, вже обходилася без палички-виручалочки, вільно ходила. Ось і думаю, чому наші місцеві лікарі не знають про подібні методи лікування? Скільки людей марно страждають, лягають на операційний стіл без серйозних підстав. Мені здається, це просто нелюдяно.

— Є ситуації, в яких без операції на хребті пацієнт обійтися не може, — каже завідувач відділення вертеброневрології Центральної клінічної лікарні м. Києва (колишньої Жовтневої), доктор медичних наук, професор Національного медуніверситету Володимир Гонгальський. — Але світова статистика свідчить, що справді потребує операції не більше п’яти відсотків пацієнтів, у яких біль у спині безпосередньо пов’язаний із грижею міжхребцевого диска. Іншим показані інші методи лікування.

Вправи «змія» та «човник» зміцнюють м’язовий каркас

— Звичайно, я й сама винна в тому, що дала хвороби вкласти себе в ліжко, — каже Лариса Григорівна. — Адже знала, що мусить щодня робити зарядку, що зміцнює м’язи спини, що не можна мені піднімати тяжкості, копати город. Про це мені розповіли київські лікарі ще десять років тому. Та й приїжджати на консультацію слід хоча б раз на рік. Але така вже людина влаштована: поки не занедужає всерйоз, про себе не потурбується.

— Які ж вправи вам рекомендували?

— Перший час після того, як мене позбавили болю, лягала на підлогу, на живіт і приймала позу «змії» — витягувалась на весь зріст. Потім піднімала поперемінно ліву руку та праву ногу, праву руку та ліву ногу. І ще по 150 разів робила «човник» — прогиналася, піднімаючи та опускаючи верхню частину тулуба та ноги. Найпростіші вправи. Можливо, тому й не вірилося, що вони такі важливі, щоби не захворіти знову. Потім закинула зарядку. Причину, щоб її не робити, кожен знаходить у нестачі часу: мовляв, зайнятий, багато роботи. Я теж працюю, завідую дитячим садком у селищі Золоте Луганської області. Турбот по хаті вистачає своє господарство. Коли народився онук (зараз йому дев’ять років), няньчилась із ним, на руках носила. Приємне, але небезпечне заняття для тих, хто має проблеми з хребтом.

— Чи готові ви неухильно виконувати рекомендації фахівців відділення вертеброневрології?

Що ми знаємо про свій хребет?

— Запитайте у будь-якої людини, чи знає вона, що треба робити, якщо болить спина. І ви одразу отримаєте десяток рецептів: пов’язати вовняну хустку на поперек, повисіти на турніку, намазати хворе місце «пекучою» маззю і так далі, — каже Володимир Гонгальський.
— Жоден лікар-вертеброневролог не ризикне дати пораду, допоки не розбереться, на якому рівні хребта виникло утиск або запалення нерва, м’язи, які анатомічні особливості будови хребців у пацієнта. Причини, що викликають біль у спині, можуть бути різними. І успіх лікування багато в чому залежить від того, наскільки глибоко пацієнта обстежено.

— У вашому відділенні хороша діагностична база?

– Відділення існує вже майже 25 років. Все необхідне для поглибленої діагностики ми маємо. Але головне, за ці роки накопичено величезний досвід у тій галузі медичних знань, яка досі не так вже й добре відома навіть колегам. Почав цю роботу нині покійний лікар Віталій Сувак. Саме він створив відділення остеохондрозу на базі Жовтневої лікарні. До речі, Лариса Григорівна Бровко десять років тому вперше потрапила на прийом до Сувака. Розроблені ним підходи до лікування захворювань хребта виявилися дуже ефективними та допомогли його послідовникам рухатися далі.

— Чи зросла кількість пацієнтів, які страждають на остеохондроз або мають грижі міжхребцевого диска?

– Думаю, що ні, просто покращилася діагностика. Остеохондроз – захворювання дуже поширене. Питання лише у тому, якому етапі його розвитку пацієнт потрапляє до лікаря. Що раніше, то простіше нам розробити рекомендації, які дозволять підтримувати стан пацієнта в нормі. Щодо грижі диска, то такий діагноз можна поставити 80% людей, які вважають себе практично здоровими. Раніше більшість із них жили спокійно, не підозрюючи про свою проблему. Тепер сучасні методи дослідження, нова техніка дозволяють побачити грижу. Але якщо вона ніяк не турбує, не позначається на стані здоров’я, не панікуйте. Якщо грижа стає причиною болю в спині, то в 95% випадків нормалізувати стан можна без оперативного втручання. І лише тим, кому це життєво необхідно, можна рекомендувати хірургічне лікування. Ми ж постійно стикаємося з ситуацією, коли лікар не тільки не знає, як лікувати пацієнта, у якого виявив грижу, але й не знає, якого фахівця, крім хірурга, його можна направити. “Немає органу – немає проблеми”, – вважає такий лікар. І даремно. Дослідження показали, що через рік після операції її результатом задоволено лише 21% пацієнтів. Рецидиви виникають у кожного п’ятого. Ускладнення також не рідкість. Ми не є конкурентами нейрохірургів. У нас загальне завдання: вилікувати людину, але підібрати для цього найменш травматичні методи. І не мучити хворого марно.

Ірина ДУБСЬКА
“ФАКТИ” від 2 листопада 2001 р.
Фото Сергія Тушинського

Повідомити про помилку