Кому довірити свій біль?

Практично кожен з нас колись відчував біль у спині або попереку. Статистика стверджує, що 70% людей хоч раз у житті були з цієї причини непрацездатні. Чому так часто болить спина? Які методи лікування та профілактики найефективніші? На ці питання відповідає професор Національного медичного університету України, завідувач відділення вертеброневрології ЦКЛ м. Києва, доктор медичних наук Володимир Гонгальський.

Практично кожен з нас колись відчував біль у спині чи попереку. Статистика стверджує, що 70% людей хоч раз у житті були з цієї причини непрацездатні. Чому так часто болить спина? Які методи лікування та профілактики найефективніші? На ці питання відповідає професор Національного медичного університету України, завідувач відділення вертеброневрології ЦКЛ м. Києва, доктор медичних наук Володимир Гонгальський.

Людина — істота прямоходяча і, відповідно, тіло її пристосоване до навантаження у вертикальному положенні. Але, на жаль, у хребті існують слабкі ділянки, які не витримують перевантажень, що виникають при певних рухах. Наприклад, при підйомі та перенесенні ваг, нахилах вперед, роботах у зігнутому положенні (посадка картоплі, прополювання тощо) а також при тривалому сидінні.

Одна з основних причин — детреновані навколохребцеві м’язи, які в нормі мають протидіяти гравітації. Але й міцні люди не застраховані від цієї неприємності. Більше половини космонавтів — теоретично здорових людей, які пройшли суворий медичний відбір, — скаржаться на біль у спині. У невагомості, за відсутності гравітації болю в спині зникають, може настати тимчасове самовилікування. Але це там… А після приземлення і переходу в природне для людини місце існування болю з’являються знову.

Що ж викликає біль у спині? Найбільш поширений діагноз – грижа міжхребцевих дисків. Хочу заспокоїти читача: здебільшого з цим можна впоратися без скальпеля. Справа в тому, що грижі дисків бувають різними за розмірами, локалізації, клінічними проявами. Це залежить від індивідуальних анатомічних особливостей організму. Наприклад, від ширини каналу хребта. Він може бути вузьким, що значною мірою погіршує прогноз. Але трапляється, що грижа великих раемерів чудово поміщається в широкому хребетному каналі і немає необхідності терміново лягати на операційний стіл. За даними ВООЗ, операції потребують лише близько 1% хворих на спину.

Що робити, якщо у вас виникли біль у хребті чи попереку? Насамперед раджу не панікувати. У будь-якій ситуації найголовнішим та першочерговим є обстеження. Правильний діагноз встановити може лише лікар. Практика показує, що хворим властива певна лінія поведінки. Зазвичай при появі симптомів, що турбують, виникає прагнення поділитися з ким-небудь своєю проблемою. Жалюгідний сусід завжди знайде знайомого масажиста, а то й сам спробує вправити диск, що випав. Це кардинально невірний і до того ж небезпечний крок. Наша людина неперевершена в байдужому ставленні до власного здоров’я. Адже нікому не спаде на думку віддати в ремонт нефахівцеві свою машину. А власним здоров’ям часто розпоряджаються за залишковим принципом. У нас навіть з’явився новий напрямок у кустарному лікуванні опорно-рухового апарату — мануальна терапія, на ниві якої множаться доморощені лікарі, які часто смутно уявляють, що саме вони лікують («вправляють»). Діагноз, що найчастіше вимовляється — «випав диск» — викликає асоціацію з втраченою запчастиною. Це дискредитує мануальну терапію – ефективний метод лікування в руках фахівця, широко поширений у світі. В Англії він називається ортопедичною медициною, в Америці – хіропрактикою, в Австралії – остеопатією. Хіропракти в США мають 4-річну спеціальну освіту, вони можуть самостійно приймати рішення про тактику лікування, вміють читати рентгенівські знімки і орієнтуються у фармакології. У Німеччині мануальна терапія — це офіційно визнаний метод, який дозволено застосовувати виключно лікарями.

А водночас в Україні, як і в інших країнах СНД, цей метод лікування патології опорно-рухового апарату намагаються звести до рангу панацеї, не передбачивши належного навчання. Існують курси, які протягом 1-3 місяців готують «фахівців», які теоретично ознайомилися з набором прийомів, за допомогою яких можна впливати на хребет та суглоби. При цьому навіть немає бази, де можна було б освоїти предмет. У результаті наші, з дозволу сказати, «умільці» від мануальної терапії без медичної освіти, без знань анатомії, фізіології, біомеханіки часто не вміють оцінити неврологічний та ортопедичний статус хворого.

У цю пастку потрапляють як самі «лікарі», так і їхні пацієнти. На тлі деякого відсотка позитивних результатів у легких випадках рано чи пізно виникають ускладнення, які іноді мають катастрофічний для хворого характер — парези, паралічі, інсульти, зламані ребра та хребці…

За кордоном для того, щоб торкнутися тіла пацієнта з лікувальною метою, необхідно, крім спеціальної багаторічної освіти, мати і відповідний дозвіл. В нас аналогічного відбору немає. Кожен масажист у лазні не забариться «покрутити» шию або поперек довірливому стражденному.

Мануальна терапія має бути тісно спаяна з конкретною спеціальністю — найчастіше неврологією та ортопедії та застосовуватися за наявності показань та відсутності протипоказань.

Що таке вертеброневрологія?

«Вертебра» – це хребець. Неврологія в назві фігурує тому, що основна маса хворих поводиться з неврологічними проявами, до яких відноситься і біль. А оскільки цей вид патології один із найпоширеніших (понад 80% населення планети страждають на болями в хребті), то виділення вертеброневрології в окрему спеціальність з моєї точки зору цілком обґрунтоване.

Вертеброневролог — це фахівець із вищою медичною освітою, який має знання неврології, ортопедії, рентгенології. Мануальна терапія використовується у вертеброневрології виключно як один із методів лікування. Він найбільш ефективний при болях у спині, попереку, шиї, у ряді випадків при головних болях, запамороченнях, болях у кінцівках, особливо сідничній ділянці та нозі, оніміння кінцівок, у міжлопатковій ділянці, а також у випадках серцевого болю при незмінній кардіограмі та деяких видах аритмій.

Років п’ятнадцять тому мені вдалося провести експериментальні дослідження на тваринах, які показали, що болі в серці при остеохондрозі хребта далеко не нешкідливі і протікають з вираженими структурними змінами як у серцевому м’язі, так і в коронарних судинах. На жаль, ці дослідження мало цікавлять кардіологів, які надають перевагу медикаментозній терапії або хірургічному втручанню.

Водночас досить часто застосування прийомів мануальної терапії без глибокого розуміння суті патології може завдати істотної шкоди. Тому в кожному конкретному випадку до вибору методу лікування слід підходити диференційовано. Це може бути медикаментозне лікування, лікувальні блокади, фізіотерапія, лікувальна гімнастика та мануальна терапія. Для правильної постановки діагнозу хворий потребує неврологічному та ортопедичному оглядах. Ігнорування рентгенологічного обстеження хребта та суглобів – це груба помилка. Останнім часом, наприклад, почастішали випадки туберкульозу та пухлинних захворювань, які можуть вражати хребет та супроводжуватися болями у спині, симулюючи клініку остеохондрозу. Не слід уникати уточнення характеру патології з використанням тонших методів діагностики – магніторезонансної та комп’ютерної томографії. Діагностичні помилки можуть коштувати дуже дорого.

“Я — ПАЦІЄНТ” №12 (ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ГЛЯД)

Повідомити про помилку