Великогомілковий стрес синдром (ББСС)
Великогомілковий стрес синдром (ББСС), більш відомий як медіальний тибіальний стрес синдром – medial tibial stress syndrome (MTSS).Американська академія хірургічної ортопедії класифікує цю патологію, як біль гомілки або всередині гомілки.
Великогомілковий стрес синдром, як правило, виникає після травми м’язової тканини, що повторюється, розташованої навколо великогомілкової кістки. Це передня і задня великогомілкові м’язи.
Це звична травма для спортсменів, найчастіше – легкоатлетів. Травмуються м’язи, задіяні при бігу та стрибках. Зона болю – середня або нижня 13 гомілки (див. малюнок вище). Загальноприйнята назва патології (medial tibial stress syndrome) – передбачає появу болю всередині гомілки. Страждають місця прикріплення передньої та задньої великогомілкових м’язів.
ББСС – одна з найчастіших травм і трапляється не тільки у спортсменів, а й у осіб з різного роду навантаженням на гомілки.
ББСС становить приблизно 15% травм при бігу (від 13% до 17%, за даними різних джерел). У професійних танцюристів – 22% та більше. У 4%-8% військових за загальної фізичної підготовки, що з бігом.
Причина виникнення болю – різке навантаження, частіше із прискореннями. Найімовірніше виникнення великогомілкового стрес синдрому у нетренованих осіб, не підготовлених до навантаження або навантаження без розминки. Виниклий м’язовий дисбаланс, дисбаланс м’язів при навантаженні призводить до мікротравматизації м’язів і перенапруження місць з прикріплення. Виникають міофасціальні зміни з міафаціальними болями та ентезитами.
У великогомілковому стрес синдромі можуть також брати участь литковий м’яз (m. gastrocnemius), камбаловидний м’яз (m.soleus), довгий згинач пальців та ін м’язи. Біль виникає при залученні сполучно-тканинних волокон сухожиль м’язів, які вплітаються в окістя і тим самим фіксує м’яз до великогомілкової кістки. Зонами перевантаження під час руху є місця прикріплення м’язів, які локально травмуються. Найбільш травматичне перевантаження м’язів при бігу вгору і вниз схилом, по пересіченій місцевості, по твердій поверхні. Також травматизації сприяє незручне та зношене взуття.
Особи, у яких разово виникла ББСС, схили до рецидивів захворювання. Це обумовлено або особливостями стереотипу рухів та характером постійних навантажень, або схильністю сполучної тканини до запальних процесів.
Діагностика
Діагноз встановлюється лікарем на підставі докладного опитування пацієнта та лікарського огляду, що передбачає проведення пальпації, статичного та динамічного дослідження різних груп м’язів. Важливо виключити стресовий перелом, компресію нервового стовбура та судин, синдром задньої великогомілкової артерії. Ці симптоми за своїми проявами схожі на великогомілковий стрес синдром. Тому для вибору оптимальної тактики лікування важлива інструментальна діагностика.
Рентгенографія кісток і м’яких тканин гомілки вкрай важлива для оцінки стану гомілки: біль може бути обумовлений стресовими переломами або іншими процесами в даній ділянці тіла. Інформативна МРТ діагностика кісток гомілки та прилеглих м’яких тканин. УЗД дослідження м’яких тканин гомілки може бути вельми інформативною, особливо для уточнення судинної патології, виявлення невропатій (патологія нервових стовбурів, наприклад невринома), розривів м’язів та ін.
Іноді, у складних випадках та при тривало хронічних болях, а також для проведення диференціальної діагностики, можливе використання сцинтиграфії кісткової тканини.
Лікування
Типовим лікуванням у гострих випадках ББСС є спокій, лід, знерухомлення (фіксація) прилеглих суглобів (як правило – гомілковостопного) та поступове повернення до рухових навантажень. Одужання настає із зменшенням (доглядом) запалення у тканинах. Знерухомлення суглоба проводиться за допомогою ортезу та устілок, які перешкоджають зайвим рухам та супутньої додаткової травми м’язів при їх розтягуванні. Просто – утримання стопи у середньофізіологічному становищі.
У ряді випадків слід замінити взуття для бігу та ходьби.
Для профілактики ББСС тренують рівновагу (balance training), навіщо використовують дошку для балансування (balance board).
Використовують медикаментозну терапію (нестероїдні протизапальні препарати, локальну стероїдну терапію, кальцій разом із вітаміном D за наявності показань).
При тривалому або хронічному великогомілковому стрес синдромі ефективна ударно-хвильова терапія.
Метод ударно-хвильової терапії дозволяє «дістати» глибокі рубцеві зміни та ентезити в області окістя, а також опрацювати самі м’язи при локальних міофасціальних змінах.
Керівник Українського інституту неврології
і М’язово-скелетної медицини
доктор медичних наук В.В.Гонгальський
