Фіброміалгія чи артрит?

Фіброміалгія (ФМ) – захворювання, яке проявляється хронічним болем у м’язах переважно у м’язах та у місцях їх прикріплення. Залучаються м’язи забезпечують рухи в суглобі, місця прикріплення м’язів (ентезити), запалена підшкірна клітковина. Болі при ФМ схожі із запальними (ревматичними). Тому їх нерідко беруться за суглобовий біль. Водночас перевірка суглобів (УЗД, МРТ, лабораторія) може не показати запалення у самому суглобі.

Термін «фіброміалгія» говорить багато про що: «- міалгія» – означає біль у м’язах, «фібро-» – говорить про залучення фіброзної тканини. Фіброзна тканина – це сполучна тканина, яка, залучаючись до патологічного процесу, стає предметом пильної уваги ревматологів. Це, власне, дозволило зарахувати ФМ до ревматології. Термін «фтброзит» було запроваджено 1904 р. W.R. Gowers, яким він визначав дифузний біль при запаленні підшкірних та фіброзних тканин.

Термін Фіброміалгія – відносно молодий при тому, що цей стан знайомий лікарям вже кілька століть і розцінювалися як “ревматичні болі”. Сам термін «ревматизм» завжди передбачав біль у суглобах та м’язах. Термін ФМ був запроваджений 1990 року Американською ревматологічною асоціацією. За даними наведеним Н.В.Чігодовой (1998, Кафедра ревматології ММА ім. Сєченова, м.Москва) ФМ займає 2-3 місце у структурі прийому ревматолога.

ФМ зустрічається у 2-8% населення людини. Жінки хворіють у два рази частіше за чоловіків. Рівень захворюваності однаковий у всіх країнах і не залежить від расової чи територіальної власності.

Характерною особливістю ФМ є підвищена чутливість до болю м’яких тканин при натисканні з певним зусиллям. Локалізація цих зон більш-менш стала. Для встановлення діагнозу Фіброміалгія необхідні 3 умови [6]:

• болючість 11 із 18 наведених зон,
• тривалість болю протягом не менше 3 місяців
• виключення ознак будь-яких первинних захворювань (наприклад, артриту)

Основна скарга при ФМ – це монотонний ниючий виснажливий біль. Біль загострює стан втоми, емоційної напруги. Біль посилюється не тільки при надмірному фізичному навантаженні, а й у спокої, а також – при тривалому пізньому перенапрузі. Біль загострює переохолодження.Біль при ФМ супроводжує людину постійно.

Біль у навколосуглобових тканинах нерідко сприймають захворювання суглобів. ФМ за своїми клінічними проявами схожа на артрит (поліартрит), артроз з синовітом, спондилоартрит, на перевантажувальні міалгії та міозити, кардіологічну патологію при відповідній локалізації (наприклад, болі в серці та ін.), спондиліти та ін. Постійні болі при ФМ больовий чутливості, цим посилюючи біль. Супутня депресія (у 50% осіб із ФМ), порушення сну та астенія пояснюється високим рівнем переживання болю.

ФМ може охоплювати як м’язи, а й інші органи. Так, особи з ФМ скаржаться на проблеми з боку шлунково-кишкового тракту (шлунок, пряма кишка, тонкий кишечник), серцево-судинної системи, головного мозку з його сегментарними та надсегметарними вегетативними нервовими апаратами, сечового міхура. ФМ як правило супроводжується вегетативними і вегетосудинними розладами Гіпоталамо-гіпофізарна (гіпоталамічна частина мозку з гіпофізом середній мозок) і гіпофізарно-гіпофізарно-гіпофізарно- У 96% хворих на ФМ порушена формула сну; вранці вони відзначають скутість, тривогу та депресію. Клінічна картинна ФМ дуже складна: це мікст больових, психічних та вегетативних проявів.

ФМ – складніше захворювання, у якому є безліч не «суглобових» проявів. Для ФМ також характерні підвищена стомлюваність за звичної активності, проблеми зі сном, проблеми з пам’яттю. Деякі хворі відзначають втому і біль у кінцівках, проблеми з кишечником і сечовим міхуром (прискорене сечовипускання, а деяких випадках – симптом роздратованої прямої кишки), оніміння і почуття «повзання мурашок» по тілу, підвищену чутливість до шуму, світла (світлобоязнь), до температурі.

Зазвичай ФМ асоціюється з депресією, почуттям страху, посттравматом. Нерідко ФМ може супроводжуватися справжнім суглобовим синдромом з УЗД або МРТ ознаками запалення (синовіт) у суглобах.

Причини фіброміалгії

Згідно з даними Американського національного інституту артритів, м’язово-скелетних і шкірних хвороб Diseases), звважається, що формуванню синдрому ФМ сприяють як генетичні фактори, так і фактори зовнішнього середовища [2,3]. Фактори зовнішнього середовища – це фізіологічний стрес, травма та деякі інфекції в організмі [3]. Біль при ФМ посилюється в результаті процесів у центральній нервовій системі за наявності «центрального сенсибілізаційного синдромома», що виражається в зниженні порога больової чутливості. Згідно з даними Національного Інституту Здоров’я США та Американської Колегії Ревматологів, фіброміалгія класифікована як захворювання. Але, як зазначається у зарубіжній літературі, чітких діагностичних тестів для ФМ немає [4]: ​​діагноз встановлюється винятком із переліку можливих причин болю. При цьому виявляється певний перелік наявних скарг та симптомів, на підставі яких встановлюється діагноз ФМ. Швидше за все це обумовлено недостатньою увагою до мікросимптоматики та субклінічним (раннім клінічним) ознаками, які все-таки можливо виявити при ретельному обстеженні пацієнта. Основополагающие наработки, которые помогли понять суть мышечно-тонических реакций и состояние контролирующих эти и болевые реакции на уровне спинного мозга были сделаны нами в конце 80-х – начале 90-х голов прошлого столетия [8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 и др.]. Дослідження допомогли нам розробити протоколи обстеження та лікування, які успішно практикуються та розвиваються Українським Інститутом М’язово-Кілетної Медицини та Неврології.

Діагностика фіброміалгії

Для діагностики важливим є анамнез, огляд пацієнта з урахуванням наявності неврологічної, ортопедичної та ревматологічної складових захворювання. Аналіз клінічної картини і симптоматики доповнюють апаратні методи дослідження: УЗД суглобів і навколосуглобових м’язових масивів, навколосуглобових тканин, рентген або в супутніх тканинах. МРТ-режимах, що дозволяють виявити запальні зміни, для розуміння рівня збою контролюючих біль структур. У діагностиці ФМ та її причин допомагає рентген опорно-рухового апарату. Важливою є лабораторна діагностика, оскільки ФМ справедливо відносять до ревматологічних захворювань. Хоча у пацієнтів з ФМ може і не бути лабораторних відхилень при проведенні ревматологічних проб.

ФМ – патологія з непростою діагностикою та лікуванням. Про це свідчать, зокрема, середньостатистичні витрати на ведення таких пацієнтів. Так, середня вартість витрат на 1 пацієнта ФМ у Європі склала понад 5000 євро на рік [7].

ЛІКУВАННЯ фіброміалгії болів у ділянці суглобів underline;”>читати більше