Фасетковий синдром
Фасетковий синдром — це біль, що виходить із тканин суглоба або суглобів хребта: капсула, зв’язки, місця прикріплення м’язів, субхондральні (підхрящові) пластини та інші структури суглоба.Читати більше про механізми фасеткового синдрому
Процеси в сегменті хребта, такі як остеохондроз, спондильоз, спондилоартроз, спондилоартрит, підвивихи (зміщення) або травми суглобів хребта, утиск синовіальної оболонки капсули суглоба, механічне травмування елементів капсули суглоба відчуттям болю. Порушення передається нервовими стовбурами, які іннервують суглоб. Це, так званий, нерв Люшка (поворотна менінгеальна гілка). До кожного суглоба підходить до 30 нервових стовбурів (суглобів у хребті). При фасетковому синдромі за наявності запального компонента біль у суглобах хребта ниючий, тупий, що змінюється при зміні погоди. Це зумовлено тим, що суглоби хребта іннервуються вегетативними (безмієліновими) волокнами, що визначає характер болю.
Слід зазначити, кожен хребетний руховий сегмент має суглобовий комплекс із двох парних дугоотростчатых суглобів. Суглоби – це, як і міжхребцевий диск, структура сегмента хребта, що навантажується. Але суглоби навантажуються менше ніж міжхребцевий диск. Навантаження на диск хребта до 60-70%. Навантаження, яке посідає суглоби хребта — 15–40%. Але навіть при такому навантаженні суглоби легко травмуються, наприклад, при різкому розгинанні назад, при ротаційному русі тулуба в поєднанні з підйомом тяжкості і деяких інших видів рухів.
Фасетковий синдром зустрічається досить часто. Іноді, не розібравшись, його плутають з грижами диска, особливо якщо на рівні болю при МРТ дослідженні виявляється протрузія або грижа диска. Тому лікар завжди повинен аналізувати та враховувати набір клінічних даних та зіставляти їх з результатами апаратних досліджень.
Діагностика фасеткового синдрому
Діагностика фасеткового синдрому. Діагноз встановлюється за допомогою опитування, огляду хворого, проведення рухових проб, рентгенографії хребта, МРТ відповідного відділу хребта. У ряді випадків корисні лабораторні дослідження.
Лікування фасеткового синдрому
Лікування фасеткового синдрому. Тактика лікування залежить від причини, яка викликає біль у суглобах. Якщо це остеохондроз із грижею диска, необхідно віддиференціювати клініку фасеткового синдрому від ознак грижового випинання з тим, щоб не піти хибним шляхом і не почати видаляти чи лікувати грижу. Якщо фасетковий синдром викликаний зміщенням. Якщо має місце артропатія суглобів — лікувати основне захворювання. Якщо причина в артриті, необхідно знайти фактор, що викликав цей артрит. Якщо артроз часом досить фізіотерапії або локальної ін’єкційної терапії. При рефлекторному м’язово-тонічному синдромі – медикаменти, блокади, мобілізація чи мануальна терапія.
Використання радіочастотної денервації суглоба має обмежені показання, оскільки руйнуючи нервові утворення навколо суглоба, суглоб позбавляється природного регулювання. Наприклад, вегетативна денервація суглоба може викликати так званий синдром Зудека, або порушення трофіки (живлення) суглоба зі швидким розвитком дегенеративного процесу в самому суглобі та його хрящі. Після радіочастотної денервації може бути втрачено м’язове (рухове) забезпечення суглоба, що також призведе до швидкого розвитку артрозу та, можливо, посилення болю в майбутньому. Таким чином, лікування фасеткового синдрому має бути зваженим, вивіреним, проводитися з урахуванням конкретної патології, яка спричиняє біль у суглобі (або суглобах) хребетного рухового сегмента.
