Гіпоталамус людини
Гіпоталамус розташовується у глибині мозку, формуючи стінки третього шлуночка.
Гіпоталамус – це вищий підкірковий центр інтеграції вегетативних, емоційних та мотиваційних реакцій, регуляції рухових (моторних), обмінних, енергетичних та інших відповідей, спрямованих на адаптацію та коригування поведінки. Гіпоталамус разом зі стовбуровими структурами мозку підтримує та регулює кровообіг (функція серця та тонус судин), регулює обмін речовин (залізи внутрішньої та зовнішньої секреції), контролює енергетичний обмін організму, обмін води, жирів, білків та вуглеводів. Він підтримує та узгоджує всі процеси в організмі, забезпечуючи сталість внутрішнього середовища (т.зв. гомеостаз). При цьому разом із прилеглими структурами діенцефальної області він контролює емоції, поведінку, сон.
Гіпоталамус розташований у самому центрі мозку.
Він містить близько 48 ядер (скупчення нервових клітин), частина з яких безпосередньо пов’язана з гіпофізом. Гіпофіз – це центр ендокринної регуляції в організмі, він регулює функцію надниркових залоз, тимусу, щитовидної залози, паращитовидних залоз, деякі функції підшлункової залози, статеві залози.
Гіпоталамус бере участь безпосередньо у сні, пробудженні, формуванні настрою, у реакції на стрес і в самому стресі, в мотиваціях і поведінкових реакціях. Прикладами порушення функції гіпоталамуса можуть бути синдром гіперзбудливості (гіперактивні діти) і посттравматичний стресовий синдром.
Гіпоталамус можна порівняти з центральним комп’ютером в організмі людини, своєрідною релейною станцією, до якої стікається вся інформація про численні вегетативні (не підвладні свідомості) функції організму. У його веденні частота серцевих скорочень, температуру тіла, почуття голоду і ситості, сон, статевий рефлекс (пошук пари), він визначає темперамент (емоції, агресивність та ін.). Переважний потік інформації досягає гіпоталамуса, але не надходить до кори головного мозку. Свідомість людини неспроможна обробити такий потік інформації та свідомо зробити адекватне коригування функцій організму. Гіпоталамус багато в чому є самостійною «інстанцією» мозку, яка запрограмована на «автоматичну» регуляцію всіх вегетативних процесів в організмі. Усвідомлений аналіз такого обсягу інформації навіть теоретично неможливий, «переварити» її свідомості нереально. Та й не треба.Система регулювання вегетативних функцій налагоджена природою та налаштована за принципом зворотного зв’язку: запит – відповідь, більше – менше… При цьому параметри регуляції за участю гіпоталамуса «відкалібровані» та реалізуються у чітких фізіологічних рамках.
На нижчих рівнях (ствол мозку, спинний мозок) процеси регулюються рефлекторно. Завдання ж гіпоталамуса, як у топ-менеджера – збалансувати всі процеси в організмі і привести їх до заданих фізіологічних параметрів.
Наприклад, фізичне навантаження або стрес протікають із почастішанням серцебиття. У цьому частота серцевих скорочень – це лише видима (відчутна) частина регуляції. Одномоментно гіпоталамус регулює обсяг і силу серцевого викиду, тонус судин у різних ділянках тіла, тим самим перерозподіляючи кров у різні судинні басейни. Наприклад, потрібно екстрено забезпечити кров’ю працюючі м’язи. При цьому прискорене дихання також вимагає крові до легень, які інтенсивно поглинають кисень, необхідний для м’язів і, звичайно, серця.Важливо не забути про мозок, який має продовжувати аналізувати ситуацію, думати куди тікати та що робити. Трохи пізніше гіпоталамус включає потовиділення для охолодження шкіри, щоб уникнути перегріву. При цьому гіпоталамус повинен контролювати рівень стресових та інших гормонів, не обділити кровотоком нирки (при критичному зниженні ниркового кровотоку, нирки проживуть не більше кількох годин). А не лише забезпечити приплив до працюючих при бігу м’язів. Така приблизно роль гіпоталамуса на прикладі лише одного фізіологічного процесу – банального фізичного навантаження. Подібного роду процесів в організмі незрівнянно більше, у них беруть участь усі залози внутрішньої секреції – надниркові залози, щитовидна залоза, статеві залози та багато інших органів, тісно пов’язані між собою. Всі ці складні процеси протікають скоординовано, одномоментно та регулюються гіпоталмусом.
Будь-який збій у регуляторній функції гіпоталамуса призводить до серйозних поломок.Наприклад, ВСД (вегето-судинна дистонія), посттравматичні стресові реакції (ПТСР), гіпоталамічний синдром,лікування яких можливе лише при розумінні структурної організації гіпоталамуса, локалізації ядер (див. рис. нижче) та його численних зв’язків з іншими структурами мозку та ендокринними органами. Приміром, лікування ВСД і затяжних посттравматичних реакцій не буде ефективним без стабілізації функції перивентрикулярних ядер гіпоталамуса (врутренний протокол Інституту № 57/2001).
Для розуміння складності регулюючих систем гіпоталамуса нижче наведена схема регуляції залоз внутрішньої секреції та гладких м’язів (кишковик, протоки печінки, підшлункової джедези та ін) за участю психоемоційних факторів, зав’язаних на гіпоталамусі. Схему наведено патофізіологом Д.Хьюбел Джерело: http://scorcher.ru/neuro/science/base/brain.php
Множинні ядра гіпоталамуса тісно пов’язані з гіпофізом – головним ендокринним органом-регулятором в організмі (див. рис.).
Гіпоталамус, як вища (центральна) система регуляції вегетативних функцій, розташований нижче за кору головного мозку – у т.зв. підкорювання. Вона автономна і слабко пов’язана зі свідомістю, лише на рівні емоційному та поведінковому. У нормі необхідний мінімум інформація все ж таки доходить до нашої свідомості і попереджає про ряд фізіологічних відхилень в організмі, які сприймаються, як дискомфорт, біль, нездужання та інше. Наприклад, комфортно чи організму ні, чи є спрага і чи потрібно шукати воду, а при голоді – їжу; чи час шукати другу половину для продовження роду і як потрібно реагувати на небезпеку – страхом і бігти або агресією у відповідь і захищатися. Подібних реакцій безліч. Гіпоталамус як «таємний радник» диригує нашою поведінкою та емоційними реакціями.
Для запуску будь-якої простої або складної регуляторної реакції, гіпоталамус повинен відпрацювати як діагностичний орган. Зібравши величезний обсяг інформації про потреби організму в даний момент, він миттєво відповідає регуляцією, не даючи організму вийти за межі фізіологічної діяльності.Збій у такому регулюванні призводить до виникнення захворювань емоційного, вегетативно-судинного. (см. ВСД) та ендокринного характеру. Існує безліч симптомів та синдромів, які є наслідком відхилень у роботі гіпоталамуса (гіпоталамічний синдром, посттравматичні стресові реакції, синдром гіперактивності (гіперзбудливості) у дітей, неврози, неврастеніята ін.
Керівник Українського інституту неврології
і М’язово-скелетної медицини
доктор медичних наук В.В.Гонгальський
